Відділення курирує дійсний член АМУ, д.т.н., проф. Кошева Лариса Олександрівна
Кошева Лариса Олександрівна закінчила Київський інститут інженерів цивільної авіації у 1978 році (з 2000 р. - Національний авіаційний університет). Працюючи в НАУ, обіймала посади: інженера лабораторії авіаційної ергономіки (1978-1983), асистента кафедри метрології та електрорадіовимірювань (1983-1998), старшого викладача кафедри авіаційних приладів і вимірювальних систем (1998-2000), доцента кафедри систем управління та метрології (2000 -2003), доцента кафедри біокібернетики та аерокосмічної медицини (2003-2011). З 2011 року і по теперішній час працює на посаді професора кафедри біокібернетики та аерокосмічної медицини в науково-навчальному інституті інформаційно-діагностичних систем НАУ.
Стаж науково-педагогічної роботи більше 30 років. У 2002 році захистила кандидатську дисертацію за темою «Автономне оптимальне оцінювання стохастичних відхилень літального апарата в крейсерському польоті». У 2005 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри біокібернетики та аерокосмічної медицини. Докторську дисертацію за темою «Концептуальні засади забезпечення єдності лабораторних випробувань» захистила в 2010 році. Вчене звання професора присвоєно у 2013 році.
Сфера наукових інтересів - метрологія та метрологічне забезпечення вимірювань, випробувань і контролю, у тому числі в біомедичної сфері; статистична обробка результатів експериментальних процедур. Є автором більше 130 науково-методичних робіт, у тому числі 2 монографій.
З 2012 року є дійсним членом Академії метрології України, керівником напряму «Метрологія в медицині», членом двох спеціалізованих вчених рад по присудженню вчених ступенів: Д 64.827.01 при Національному НЦ «Інститут метрології», (Харків) і Д 05.052.02 при НТТУ «КПІ» (Київ) за спеціальністю 05.01.02 «Стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення»
Метрологія у медицині
Розвиваючи думку Д. І. Менделєєва про те, що «в природі – міра і вага – суть головні знаряддя пізнання», можна сказати, що рівень тієї чи іншої галузі знань, і зокрема медицини та біології, багато в чому визначається розвитком відповідних вимірювань. На перших порах застосування вимірювальної техніки в медицині питання про точність вимірювань не стояло гостро. Тоді задовольнялися тим, що міг дати вимірювальний прилад. Однак у міру розширення галузі використання вимірювальної техніки в дуже відповідальних випадках все більшою мірою стали грати роль питання точності вимірювань, надійності застосовуваних методів тощо.
Зараз вже важко назвати область медицини, де не застосовувалися б вимірювання. Досить згадати установки штучного кровообігу, штучну нирку, установки для контролю за дією наркозу або установки для безперервного спостереження за функціями організму пацієнта, що перебуває в критичному стані.
Вимірювання в медицині можна класифікувати за такими групами:
– вимірювання при діагностиці, коли за результатами вимірювання параметрів біологічного об'єкта судять про стан, працездатність і функціонування окремих його органів і систем або організму в цілому;
– вимірювання при терапії, коли на біологічний об'єкт в лікувальних цілях надають якійсь штучний вплив і по реакції або відгуку системи, тобто за результатами вимірювань параметрів організму і штучних впливів, судять про ефективність заподіяних впливів;
– вимірювання в гігієні, коли досліджується вплив різних параметрів довкілля на організм, і вимірюються параметри середовища і біологічного об'єкта.
У медицині та біології вимірюється величезна кількість параметрів і застосовуються майже всі види вимірювань. Методи і засоби вимірювань в медицині та біології дуже специфічні, тому методи точних вимірювань, що застосовуються в техніці, в більшості випадків не можуть бути поширені на вимірювання аналогічних параметрів біологічних об'єктів.
Поряд зі створенням нових методів і засобів медико-біологічних вимірювань важливим завданням є розвиток метрологічного забезпечення цих вимірювань, оскільки «придатними можуть бути лише такі дані, які носять в собі ознаки значної точності» (Д. І. Менделєєв ).
